Шахи створили інтелектуали для інтелектуалів — і відтоді нічого не змінилося: в них, як і раніше, грають розвинені, серйозні, освічені люди. Саме такими і є читачі бібліотеки-філії № 3 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, які почали опановувати цю гру разом з ерудованим тренером із Полтавського шахового центру.

Звідки ж почався шлях гри у шахи?

Чатуранга — так називалася гра-попередниця шахів, яку придумали для воєначальників в Індії ще в VI столітті нашої ери. Це був, по-сучасному кажучи, симулятор військових битв: на дерев'яних дошках 8х8 і навіть 10х10 клітин велися справжні бої. У них брали участь фігурки-прообрази нинішніх шахових фігур — раджі, радники, слони, коні, колісниці й пішаки.

На відміну від сучасної гри, де беруть участь найчастіше тільки два гравці, в древній чатуранзі змагання відбувалося між чотирма учасниками. Відповідно, свої позиції на дошці займали відразу чотири комплекти фігур, розфарбованих в червоний, чорний, жовтий і зелений кольори.

Раджі зараз називаються королями, радники — ферзями, а колісниці — турами. Назви інших фігур — слонів, коней і пішаків — залишилися без змін.

Аж до кінця 570-х років шахи залишалися виключно місцевою, індійської, грою. Однак заглянув якось в гості до правителя Індії перський шахиншах Хосров і відвіз потім з собою подарунок — дерев'яну дошку, а до неї — комплект нагострених фігурок.

У Персії шахи не просто прижилися і полюбилися: там гра отримала нову назву — шатрандж — і нові правила. Назва з роками трансформувалася в усьому відомі «шахи», що давньоперською мовою означало «король помер».

Поступово в грі з'явилися і нові правила, багато в чому схожі з сучасними.

Європа познайомилася з шахами набагато пізніше — приблизно в XI столітті.

Спочатку на європейський континент шахи прийшли як азартна гра з використанням гральних кісток. Християнська церква їх не схвалила — гру заборонили.

Грати в шахи було суворо заборонено всім монаршим особам, лицарям Ордену Тамплієрів, єпископам і простим священикам. Згодом заборону скасували. Шахи стали улюбленою розвагою аристократів та священнослужителів.

XIX століття стало переломним в історії шахів: гру офіційно визнали міжнародним видом спорту. Тоді ж почали створюватися перші клуби й спільноти гравців. Вони грали не тільки свої внутрішні матчі, а й проводили турніри — очні й за листуванням. Такий дистанційний турнір пройшов в 1824-1828 роках між клубами Лондона й Единбурга. Тільки уявіть собі: змагання тривало майже чотири роки, а закінчилося воно перемогою шотландців з рахунком 2:1!

Сама гра стала зручнішою: для підрахунку витраченого на партію часу були спеціально сконструйовані двох циферблатні годинники. Їх вперше випробували на турнірі 1883 року в Лондоні, а користуються ними досі — правда, в удосконаленому вигляді. Удосконалив їх американський гросмейстер Роберт Фішер. Тепер їх так і називають — годинник Фішера.

У 1924 році в Парижі пройшла пробна шахова олімпіада, яку приурочили до Олімпійських ігор того ж року. Тоді ж був створений головний управлінський орган шахового спорту — ФІДЕ.

Чим же корисна гра в шахи?

Вона покращує пам’ять, мислення, логіку, сприяє роботі всіх частин мозку, виховує посидючість, концентрацію уваги.

Краще розвивається просторова уява, уміння візуалізувати, планувати, прогнозувати, а також стратегічно мислити.

Завдяки своїй спортивно-конкурентній складовій, шахи виховують стійкий характер, силу волі, дисциплінованість, звичку ставити і добиватись своїх цілей за відведений час та не здаватися до самого кінця.

Діти відучуються від шкідливих комп’ютерних ігор та заводять нових друзів.

Гра в шахи навіть введена в шкільні програми в багатьох країнах світу, а також офіційно у Львові.

Час шахів триває! Про це говорить і велика кількість відвідувань гуртків із шахів, що діють у бібліотеках нашого міста, заняття в яких проводять ерудовані тренери від Полтавського шахового центру.

Колектив бібліотеки вітає юних шахістів із Міжнародним днем шахів, та Днем шахів в Україні, який святкується 20 липня та бажає їм і надалі розвивати свою майстерність, успіхів, швидкої думки та яскравих перемог!