Віру Вовк та Зою Лісовську об’єднує багаторічна дружба та щира любов до України. Скільки б разів не змінювали країни, вони пронесла щиру любов до своєї Батьківщини та українства, стали хранителями коду української нації. Завдяки їх старанням та боротьбі про Україну та українців знають у всьому світі. Віра Вовк у своїх «Спогадах» пише: «Через ряди літ ми не перестали бути вибраними сестрами і слідкували одна за одною на віддаль з побоюваннями, надіями, гордощами. Вона, як комета, міняла Відень на Лондон, Лондон на Рим, вірна своїм пензлям і барвам, задля яких посвячувала все і усіх, і мене з усіма, бо писала мені рідко. Але, коли її мулило серце, тоді я діставала справді довжелезного листа, в якім можна було затопитися цілий вечір, як у порядного розмірі роману. Зоя була сама, Зоя недоїдала, Зоя хворіла, Зоя не мала грошей, але Зоя здобувала медалі в академіях, виставляла картини, малювала».

Зоя Лісовська (Нижанківська) народилася у Львові (1927) в родині мистців.«Ми від дитячого садочка росли в тому дусі, що мусимо боротися за Україну, за її культуру та історію». Творча індивідуальність Зої Лісовської формувалася спершу у Львові, у 1930-х роках – у Празі, а в роки і після Другої світової війни – у Лондоні, Римі і Женеві, де вона сьогодні проживає і творить. Фахову освіту здобувала у мистецьких академіях Лондона та Риму. Зоя Лісовська творила в різних жанрах, використовувала у своїй праці різну техніку, працювала багато і натхненно. Неподалік від швейцарського кордону у французькому містечку Понтарльє стоїть модерна церква Святого Петра, оздоблена фресками й вітражами Зої Лісовської. У мисткині є ціла колекція мадонн з дитям: візантійсько-іконних, українських (під мальованою піччю, серед будяків та соняшників, на тлі килимів), бразильських. Пані Зоя була ілюстраторкою італійського журналу для театру «Сценарій» і книжок Віри Вовк «Меандри», «Іконостас України» і «Жіночі маски». Виставки її робіт відбувалися в Торонто, Женеві, Мюнхені, Римі, Ріо де Жанейро, Нью-Йорку, Чікаго.

Крім мистецької, пані Лісовська активно займалася громадською діяльністю і впродовж десяти років представляла Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій при ООН. «Я б побажала, щоб усі наші люди повернулися до національного скарбу – української мови».

В 2018 році в Україні вийшла книга «Зоя Лісовська: Джерела пристрасті. Малярство, графіка» (автор – Роман Яців, Львів). Бібліотекарі бібліотеки-філії №5 сподіваються, що це видання поповнить фонд їхньої книгозбірні.