До 225-річчя від дня народження геніального французького прозаїка Оноре де Бальзака.

Бажання здобути славу, завоювати світ у французького письменника Оноре де Бальзака з’явилося ще в ранній юності. Це, мабуть, тому, що він належав до покоління, народженого під зіркою Бонапарта – покоління переможців.

Дитинство Бальзака було безрадісним, він не знав любові матері, був відсторонений від родини. Семирічна муштра у Вандомському училищі, а потім навчання у Школі права, де студент Бальзак у вільний від занять час змушений гнути спину за адвокатською конторкою. Після отримання ступеню бакалавра батьки розраховують, що життя сина стане зразком благопристойно-буржуазної кар’єри.

Але Оноре вперше рішуче діє проти волі батьків і відверто заявляє, що не хоче бути ані адвокатом, ані нотаріусом, ані суддею. Він вирішив стати письменником, а майбутні його шедеври принесуть йому незалежність, багатство і славу.

Дорога до слави була важкою. Ні побутові труднощі, ні фінансові обмеження не змусили відректися від думки про майбутній геніальний твір, який обов’язково уславить його ім’я!

Але з чого ж розпочати? Вибір зроблений – він писатиме драму у віршах «Кромвель». Удень і вночі сидить Бальзак за письмовим столом, часто по три-чотири дні не покидає своєї комірчини. Але початківець обрав хибний шлях, бо він був не здатний до віршування. Всім стає зрозуміло, що з Бальзака не вийде справжнього письменника.

І він приймає принизливу для себе пропозицію – писати під замовлення бульварні романи. Нікчемні романи з’являються і щезають під чужими іменами (жоден із своїх ранніх творів Бальзак не підписав своїм власним іменем).

І все ж мрія уславити своє ім’я геніальними творами не полишає Бальзака. Але для цього спочатку потрібно збити капітал, тому він розпочинає комерційну справу – видання французьких класиків, потім засновує власну типографію.

Десять років Бальзак працював без відпочинку, без розрядки, без насолоди, і все марно, бо з’являється тільки купа боргів і ніякої свободи і незалежності.
Одного чудового дня – йому йшов тоді уже тридцятий рік – Бальзак сповістив світ, що його звати зовсім не Оноре Бальзак, а Оноре де Бальзак, і він твердо переконаний, що має повне і до того ж стародавнє право на цю дворянську приставку. Бальзак не був дворянином. Його дворянське походження було плодом чистісінької фантазії великого романіста, який вважав, що дворянська приставка здатна додати йому слави.

А незабаром ім’я Бальзака стає відомим у Франції. Тільки за два роки (1830 – 1831) письменник опублікував таку кількість новел, невеликих романів, газетних статей, коротких оповідань, фейлетонів, що в анналах літератури не існує подібних прикладів. Справжня історія творчості Бальзака починається з 1829 року, коли вийшов його роман «Шуани». А вперше Бальзак дає уяву про справжній розмах свого таланту у романі «Шагренева шкіра». Найвідомішими творами письменника-романіста Оноре де Бальзака є: «Батько Горіо», «Втрачені ілюзії», «Ежені Гранде», «Розкоші та злидні куртизанок» та інші.

Якщо підрахувати написане, то виявиться, що він кожного дня писав майже 60 сторінок. Нарешті після десяти років пошуків Бальзак відкрив своє справжнє покликання.

Плідна думка осяйнула його – він примусить створені ним образи переходити із книги в книгу, він напише поетичну історію своєї епохи – «Людську комедію», яка складатиметься з трьох частин. Бальзак назвав їх етюдами (вивченнями): «Етюди про звичаї», «Філософські етюди», «Аналітичні етюди».
В 1845 році письменник укладає остаточний список усіх творів, які складають «Людську комедію». Всього за планом Бальзака мало бути 143 твори, а повністю створено 95 романів. Це був грандіозний твір, не знаний у світовій літературі.

У молоді роки нікому не відомий Бальзак тримав на своєму письмовому столі статуетку Бонапарта, до шпаги якого був прикріплений аркуш з написом: «Те, що він не довершив шпагою, я здійсню пером. Оноре де Бальзак». І він справді завоював увесь світ!
Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 225-річчя від дня народження геніального французького прозаїка Оноре де Бальзака (1799 – 1850).