«Коли ти опиняєшся на війні-війні, в окопі-окопі, так близько до каліцтва, до смерті, то все зайве, всі нашарування відтинаються. Лишається щось найважливіше», — Артур Дронь.
Його пронизливі, чесні тексти вже перекладено багатьма мовами світу. Артур Дронь — автор поетичних збірок «Гуртожиток №6» та «Тут були ми», прозової книжки «Гемінґвей нічого не знає» а також співавтор антологій «Поміж сирен: нові вірші війни» і «Моє тихе Різдво». У лавах ЗСУ відомий під позивним Давид.
Працівники Центральної бібліотеки Полтавської МТГ продовжують знайомити читачів із незламними письменниками, що боронять Україну в лавах ЗСУ.

Артур народився і виріс на Івано-Франківщині, навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Уже в студентські роки, 2020-го, він видав дебютну збірку «Гуртожиток №6» — щиру хроніку студентського буття. Ця книжка отримала відзнаку Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця.

На початку повномасштабного вторгнення Артур продовжував навчання в магістратурі факультету журналістики та працював івент-менеджером у «Видавництві Старого Лева». У перші ж дні війни він добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 125-й окремій бригаді територіальної оборони, а з серпня 2022 року — брав участь у бойових діях на сході й півдні України.

«З нами почали діятися речі, з якими ми ніколи не стикалися. Багато чого з попереднього життя відійшло на задній план… Був період, коли я перестав писати. Довго думав про літературу — впав у зневіру, але згодом переосмислив і повернувся до письма», — Артур Дронь.
У грудні 2023 року побачила світ його друга поетична збірка «Тут були ми». Ці тексти написані на фронті, але не про війну — вони про любов, яка сильніша за страх. Книжку було проілюстровано дитячими листами та малюнками, які надали їй особливого емоційного забарвлення.
«Діти — це якесь таке найбільше уособлення болю і найбільше уособлення всього найболючішого, що зараз відбувається, і водночас уособлення надії», — зазначає поет.

Увесь прибуток від продажу збірки «Тут були ми» передано благодійному фонду «Голоси дітей», що надає психологічну допомогу дітям і родинам, які постраждали від війни.
«Гемінґвей нічого не знає» – це третя в доробку й перша прозова книжка Артура Дроня. Це коротка проза, що документує досвід солдата у великій війні: страхи й надії, віру, братерство, смерть і любов.
Один із текстів цієї збірки — «Дві смуги на вулиці Мечникова» — опублікований на Zahid.net https://zaxid.net/geminvey_nichogo_ne_znaye_n1614248

У жовтні 2024 року Артур був поранений. Після семи місяців лікування та реабілітації його було звільнено в запас. Про це він повідомив у своєму Facebook: «Позаду — лікування, реабілітація та операції. Попереду — цивільне життя, нова операція і заняття з реабілітологом. А під кінець року навіть досягну призовного віку :) Мав честь бути поруч із найкращими людьми країни і говорити: Служу українському народові».
Команда Центральної бібліотеки Полтавської МТГ щиро бажає Артуру Дроню швидкого одужання та нових творчих звершень.