Наведені у заголовку слова – цитата В. Немировича–Данченка про видатного актора наймолодшого із талановитої родини Тобілевичів: Панаса Карповича Саксаганського.

Визначний актор, режисер, драматург і педагог народився 15 травня у с. Кам’яно-Костувате на Херсонщині (нині це Миколаївська область).
Сценічний псевдонім взяв від містечка Саксагань - батьківщини матері, яка мала великий вплив та формування творчих здібностей своїх дітей четверо з шістьох якої – Марія Садовська–Барілотті, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Панас Саксаганський стали видатними театральними діячами.
Сценічну діяльність розпочав у Єлизаветграді в аматорському гуртку М. Кропивницького. Професійне ж творче життя розпочав у 1883 році у театрі під керівництвом М. Кропивницького та М. Старицького у ролі Возного у «Наталці Полтавці» І. Котляревського. Ця ж роль була і останньою у його творчому житті – він її зіграв у 1935 році на урочистостях з нагоди 50-літнього ювілею його театральної діяльності.

За своє довге театральне життя зіграв понад 100 головних ролей та поставив 80 вистав. Актор на запрошення Полтавського українського музично-драматичного гуртка неодноразово приїздив до Полтави, де грав у п’єсах української класичної драматургії. класичного репертуару. У мистецтві він відстоював принципи тонкої художньої майстерності, не терпів вульгарного примітивізму та акторських штампів.

Не стало корифея українського театру 17 вересня 1940 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
У прощальному слові О. Богомолець сказав про нього: «Вулиця в Києві, що носить його славне ім’я, довша за ту степову річечку Саксагань, яку він, з природної скромності, обрав для свого театрального псевдоніма.