Етично важливо повернути Барвінського. Це наш великий композитор, якого ми не знаємо. Нам просто відбили памʼять, і ми повинні її повернути. Ноти творів по всьому світу збирали його учні. Знаходили в Аргентині, Америці. Але велика частина втрачена. "Барвінський дещо сам згадав, коли повернувся з таборів.», - Наталя Половинка, актриса і співачка.

9 червня день памʼяті Василя Барвінського - видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, музикознавця, зятя науковця Івана Пулюя, а ще - «ворога народу», який відбув 10 років мордовських таборів.
Протягом 25 років твори композитора були вилучені з концертів. Радянська влада робила все, щоб його забули. А відродження його імені почалося лише з 1989 року.
У 1970 р. премʼєру віолончельного концерту Барвінського, який він написав у таборі з думкою про сина-віолончеліста, виконали в Білому домі. У 1937 р. музика Барвінського звучала на перших спробах телетрансляції в Британії.

Народився майбутній композитор в Тернополі. «Рід Барвінських - один з найдавніших в Україні, він подарував багатьох діячів української культури. Це була родина справжньої української інтелігенції, яка щодня тяжко працює для долі свого народу.» Його прадід був ректором Львівського університету. Тато - видатним педагогом, впроваджував українську мову в школи, мама була співачкою і піаністкою.

Василь Барвінський закінчив Львівську консерваторію, - автор увертюри до опери «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», склав збірку 38 українських народних пісень для фортепіано, фортепіанну збірку колядок і щедрівок, популярну збірку з 20 дитячих пʼєс.

За тиждень до 60-річного ювілею Василя Барвінського викликали до Києва і заарештували. У вʼязниці катуваннями примусили підписати дозвіл на знищення усіх своїх творів. Що може бути страшніше для композитора.

Після повернення із заслання в 1958 р. Василь Барвінський зосередився на тому, щоб відновити з памʼяті ті твори, рукописи яких попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті.

Першоджерело