Цього дня багато слов’янських народів вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

Виникнення писемності у східних слов’ян тісно пов’язане з їхнім політичним і соціально-економічним розвитком у ІХ столітті. Саме в цей період сформувалася держава Київська Русь.

Уперше День слов’янської писемності і культури відзначили у 1863 році — з нагоди 1000-річчя створення слов’янської абетки.
Цікаво, що Кирило та Мефодій не мали наміру створювати окрему абетку. Їхньою метою було перекласти Біблію мовою, зрозумілою слов’янам. Абетка ж стала інструментом для досягнення цієї мети. Окрім того, брати переклали з грецької на старослов’янську Євангеліє та Псалтир, а згодом — і багато інших книг. Ці переклади стали основою розвитку слов’янських мов і започаткували традицію книжної справи. Найдавнішою кириличною книгою вважається Остромирове Євангеліє 1057 року.

Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія та їхніх учнів, що тривала понад 20 років, мала велике значення для всіх слов’янських народів. Вони заклали основи церковнослов’янської писемності, освіти й культури, а кирилиця згодом стала основою для абеток багатьох народів: українців, білорусів, болгар, македонців, сербів, росіян, чорногорців.

З нагоди свята варто згадати і про нашу рідну українську мову. Вона зберегла значну частину праслов’янської спадщини, яка в інших слов’янських мовах зникла або збереглася частково. У VІ–ІХ століттях у давніх українських діалектах сформувалися характерні риси — деякі суто українські, інші спільні з білоруською, а меншою мірою — з російською мовою. Ці процеси тривали і в епоху Київської Русі, і в наступні століття, зокрема від ХІV століття й далі.
На сьогодні у світі є близько 60 народів, чиї писемності базуються на кириличній абетці.

Бібліотека-філія №2 Центральної бібліотеки ПМГТ пропонує до перегляду відеопрезентацію «День слов’янської писемності та культури».