18 квітня виповнюється 170 років від дня народження видатного українського фольклориста, етнографа, літературознавця, доктора філологічних наук, члена низки слов’янських наукових товариств, музеєзнавця Миколи Федоровича Сумцова.
Народився у Санкт-Петербурзі, але з малих років жив у Харкові. Батько походив з козацької старшини родини Сумців, що належала до Сумського слобідсько-українського козацького полку. Стародавнє козацьке прізвище Сумець згодом трансформувалось у російський варіант Сумцов.
Вчений був першим викладачем Харківського університету, який почав читати лекції українською мовою.
Завідував музеєм витончених мистецтв і старожитностей імператорського Харківського університету, очолював етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства, був засновником і директором музею Слобідської України імені Г.С. Сковороди.
Досліджував давню українську літературу. Автор наукових розвідок про Г. Сковороду, Г. Квітку-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, Б. Грінченка, О. Потебню, І. Франка та ін.
Серед праць, присвячених І. Котляревському, слід виокремити його розвідку “Побутова старовина у ”Енеїді” І.П. Котляревського”, опубліковану у 1905 р. Адже потреба у розгорнутому коментарі до першого твору нової української літератури виникає у кожного, хто бере до рук книгу, без якого багато що в поемі залишається незрозумілим. В цій роботі видатний український етнограф пояснив декілька десятків старожитностей, згаданих у поемі, хоча повністю не розкрив визначеної теми.
У радянські часи був віднесений добуржуазних діячів української культури з націоналістичними антинауковими поглядами.
Та все ж головною галуззю досліджень М. Сумцова була етнографія, особливо фольклор.
Наукова спадщина вченого становить золотий фонд української гуманітарної науки. Своїми працями він сприяв становленню українознавства, як науки, утверджував право українського народу на окремішність існування.