16 вересня виповнилось 110 років з дня народження Марії Химинець (Кедюлич), заступника команданта «Жіночої Січі», члена ОУН та авторки спогадів про події на території Карпатської Русі у 1938 – 1939 роках.

Народилась вона у 1915 р. в с. Перечин, що на Закарпатті. Ще у підлітковому віці в рідному селі Марія створила спортивне патріотичне товариство «Січовичок», згодом очолила дівоче крило «Пласту». Після проголошення автономії Карпатської Русі та утворення військової організації «Карпатська Січ» (листопад 1938 р.) Химинець, будучи на той час дружиною провідника ОУН на Закарпатті Юліана Химинця, активно включилась у роботу. У січні 1939 р. було створено жіночі відділи «Карпатської Січі» на чолі зі Стефанією Тисовською, а організаційним референтом Жіночої Січі стала Марія Химинець. Вона зорганізувала курси з підготовки провідниць жіночих відділів, де вивчали історію та географію України, літературу, здійснювали фізичний вишкіл та заняття з медицини.

Навесні 1939 р. Химинець разом зі своїми колежанками організовувала по містах Закарпаття мітинги, різноманітні святкові, тематичні заходи, вечори пам’яті за загиблими січовиками. Зокрема, 22 січня 1939 р. понад три тисячі членів Жіночої Січі брали участь у святі Соборності України.
Під час військового протистояння між українцями та угорськими військами у березні 1939 р., Марія Химинець сприяла організації санітарного пункту при українському штабі, кухні та налагодженню телефонного зв’язку. Разом з тим січовички шили для воїнів форму та національні прапори.

Після угорської окупації Закарпаття Марія з чоловіком емігрували спочатку до Австрії, а згодом до США. Там вони заснували земляцтво «Карпатський Союз». Також займалися благодійництвом, підтримували стосунки із діячами ОУН, зокрема породичалися із родиною провідника ОУН - УПА Олексою Гасином. На гроші, зібрані Марією, у її рідному с. Перечин було споруджено греко-католицьку церкву.

В еміграції вийшла книга спогадів Марії Кедюлич-Химинець «Відлуння буремних років». Зокрема, вона зазначає, що: «…в Америці я не почуваюсь самотньою, але й за рідним краєм тужить душа. Живу спогадами про Закарпаття… а як не доведеться зустрітись з рідним краєм, то бажаю усім жити щасливо на рідній землі, в незалежній Україні!»

uinp.gov.ua