Директор: Тютюнник Ольга Дмитрівна

На затишній полтавській околиці розташована садиба-музей класика української літератури Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка). Роботу з упорядкування літературної спадщини Панаса Мирного очолив син письменника Михайло Панасович Рудченко, який більше двох десятиліть (1940–1961) був першим директором музею.

Юридично і фактично музей почав існувати з 1 квітня 1940 року. У той час експозиція розгорнулася лише у двох кімнатах.

1961 року М.П.Рудченко вийшов на пенсію і передав музею весь батьківський будинок і частину речей, якими користувалася його родина.

1974 року талановитий колектив художників у складі В.Батуріна, А.Щербака, Є.Путрі, І.Ковалевського, О.Чвали, В.Цимбаліста закінчив роботу над створенням нової меморіальної експозиції. У процесі роботи кожна деталь, кожна річ погоджувалася з М.П.Рудченком.

Садиба відновлена майже такою, якою вона була в останні роки життя Панаса Мирного. Площа її – півтора гектара. У центрі подвір’я стоїть дерев’яний будинок, зведений 1860 року, поруч альтанка, навколо сад, де збереглися дерева, кущі, посаджені письменником. Від веранди будинку через садок до ставу йде алея – улюблене місце прогулянок Панаса Мирного після роботи. У вільні години письменник також із задоволенням відпочивав під плакучими вербами та трьохсотлітніми дубами, які й сьогодні ростуть на березі ставу.

Музей Панаса Мирного – один із найбагатших в Україні за кількістю меморіальних речей. Близько тисячі речей, книжок, документів і фотографій розміщені в семи кімнатах будинку письменника.

Панас Мирний придбав садибу на 3-ій Кобищанській вулиці, нині названій його іменем, у березні 1903-го. 17 останніх років життя він невтомно працював. Оселя Панаса Рудченка пам’ятає голоси Олени Пчілки й Христі Алчевської, Михайла Коцюбинського й Василя Стефаника, Гната Хоткевича й Володимира Самійленка. Клавішів фортепіано торкалися руки Лесі Українки, Миколи Лисенка та Марії Заньковецької. Тут усе хвилює увагу, повертає в часи Панаса Мирного, сприяє кращому розумінню життя і творчості письменника. Люди йдуть сюди, аби вклонитися пам’яті письменника, відчути подих минулого, зрозуміти своє ставлення до нього, а відтак -- пізнати себе. 

1985 року в новому приміщенні створена літературна експозиція. Експонати трьох залів розповідають про творчий шлях Панаса Мирного. Четверта зала – виставкова.

Щороку в музеї проводяться традиційні дитячі свята: «Даруй літа щасливії цього дому господарю!», «Хто, хто Миколая любить?!» та фольклорне свято на березі ставка «Ой на Івана та й на Купала». Влаштовуються творчі вечори полтавських письменників, літературно-мистецькі вечори, присвячені Панасові Мирному та його сучасникам, і майстер-класи народних умільців Полтавщини. Щомісяця вернісажі професійних і самодіяльних художників, майстрів народного мистецтва, учнів шкіл естетичного виховання збирають полтавців і гостей нашого міста у виставковій залі літературної експозиції музею Панаса Мирного.

1951 року на подвір’ї садиби відкрито пам’ятник Панасові Мирному (скульптор О.П.Олійник, архітектор М.К. Вронський).

Неподалік музею, в парку Зелений Гай, могила Панаса Мирного. Садиба письменника та його могила занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки національного значення.