Директор: Курчакова Ольга Миколаївна

Ідея заснування художнього музею в Полтаві, як і вся його подальша історія, тісно пов’язана з іменем відомого художника-передвижника, полтавця Миколи Олександровича Ярошенка (1846–1898). Ще за життя він висловлював бажання подарувати рідному місту свою художню збірку. Шляхетні наміри митця здійснила його вдова Марія Павлівна Ярошенко. Після смерті чоловіка вона присвятила себе справі популяризації його творчості, крок за кроком наближаючись до своєї головної мети – створення музею імені Миколи Ярошенка.

До Полтави колекція надійшла наприкінці листопада 1917 р. Проте виконати взяті на себе зобов’язання щодо відкриття музею Полтавська земська управа вже не встигла. Її було ліквідовано в процесі соціально-політичних змін, що докотилися в той час до України. Тому півтора року збірка простояла у вестибюлі Просвітницького будинку імені М.В.Гоголя не розпакованою. Вона знаходилось у відносній безпеці тоді, як у полум’ї громадянської війни щоденно гинули тисячі шедеврів світової культури. Зберегти, бодай частку тих скарбів був покликаний «Комітет по охороні пам’яток старовини, мистецтва і природи на Полтавщині». Члени комітету побували в маєтку князів Рєпніних у Яготині, де крім картин, врятували цінну бібліотеку. У передмісті Полтави, на Павленках знайшли твори художників Г.Г. Мясоєдова та І.Г. Мясоєдова. Сотні речей вивезли зі знаменитого Кочубеївського палацу в Диканьці. Виїзди також здійснювалися до маєтків Галаганів у Сокиринцях, Капністів в Обухівці, Гоголів-Яновських у Василівці.

Таким чином формувалося майбутнє музейне зібрання. Створення музею доручили М.Я. Рудинському. У своїй «Автобіографії» молодий вчений (згодом видатний український археолог) писав: «Дістав доручення від Наросвіти створити художній музей …».

Кропітка наукова та організаційна робота по оформленню музею завершилася його відкриттям, яке відбулося 27 квітня 1919р. Експозицію Картинної галереї розмістили в будинку, збудованому в 1912р. за проектом архітектора Павла Альошина (1881–1961).

До колекції потрапили шедеври першої величини: «Святе сімейство» Карла Маратті, «Втеча до Єгипту» Джованні Батіста Тьєполло, «Портрет Єлизавети Богемської» Міхеля Мірвельта, «Марія Магдалина» Педро Анастасіо Боканегра, «Забитий заєць» Яна Венікса, сім жанрових сцен Яна Йозефа Хореманса, серед яких особливо відзначалися дві парні картини – «Прищеплення віспи» та «Сварка за картами», полотна Мельхіора Хондекутера, три венеціанських пейзажі Франческо Гварді, портрет Петра І пензля Нікола де Ларжильєра.

Але основою музею, його «наріжним каменем» стала колекція картин Миколи Ярошенка, який, за словами М.Я. Рудинського, «повернувся до рідного краю і заклав підвалини до створення в Полтаві Музею мистецтв». На період 1919 р. до неї входило 100 картин, 23 робочих альбоми з малюнками, 4 скульптури самого Миколи Ярошенка та значна збірка творів його колег-передвижників За зібранням великих картин М.О. Ярошенка полтавський музей не поступався навіть Третьяковській галереї. Йому належали відомі роботи художника «Невський проспект уночі», «Причини невідомі»,«Мрійник», «Влітку», «В горах Кавказу», «Серед хмар», «Дівчинка з іграшками», «Іуда», «Портрет М.К. Михайловського”.

Окрему збірку, що сягала значення феноменального явища світового мистецтва, склали твори блискучого живописця Івана Мясоєдова (1881–1953).

У 1919р. Михайло Рудинський підготував і перший путівник по музею. Сьогодні ця невеличка книжечка – важливе джерело з історії музею, архіви якого не збереглися.

За час свого існування Полтавський художній музей зазнав ряду реорганізацій. У 20-х рр. його приєднали до Центрального пролетарського музею Полтавщини, у 30-х – мало не ліквідували, звинувативши у пропаганді буржуазного мистецтва. І, нарешті, згідно постанови РНК України від 7 березня 1939р. він отримав статус обласного художнього музею, хоча й продовжував разом із краєзнавчим ділити приміщення будинку Полтавського губернського земства. Тоді ж між музеями відбувся перерозподіл експонатів. До фондів художнього музею додатково надійшло 18067 предметів декоративно-ужиткового мистецтва. Це були речі з приватної колекції лубенської поміщиці Катерини Скаржинської, предмети побуду народів Сходу зібрані полковником П.П. Бобровським, а також надходження з етнографічних експедицій.

На 1940р. Полтавський художній музей належав до числа найвизначніших в Україні. Та в період Другої світової війни його втрати виявилися колосальними. Відправити в тил вдалося лише частину фондової збірки. Експозиція ж в повному обсязі потрапила до рук окупантів. Доля найцінніших полотен дотепер залишається невідомою.

Відновивши діяльність на основі 4176 експонатів, повернутих у 1945р. з евакуації, Полтавський художній музей головну увагу зосередив на поповненні фондів. Твори мистецтва надходили з Москви, Києва, від приватних осіб та державних установ. Нині зібрання музею, до якого, крім робіт вітчизняних та західноєвропейських митців, входить значна етнографічна колекція, налічує понад 9 тис. предметів основного фонду.

Рішенням Полтавської міської ради від 11 квітня 2000 р. Полтавський художній музей, через незадовільний стан його будинку, переведено до приміщення новозбудованої Галереї мистецтв (арх. Ю.Олійник, 1999р.).
У 2008 р. за значний вклад у справу популяризації творчості славетного полтавця, музею присвоєно ім’я Миколи Ярошенка.

Сьогодні Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка – це приклад успішної реалізації світового досвіду музейного будівництва, коли для усталених колекцій будуються нові приміщення, які сприяють перетворенню музейних площ на об’єднану територію мистецтв. Оновлений музей встиг завоювати серця численних відвідувачів з найрізноманітніших куточків світу. Полтавці ж вважають його візитною карткою сучасного міста.