Степан Охримович народився 10 серпня 1884 року в селі Лісники, що на Львівщині, у родині вчителів. Батько майбутнього діяча, Іван Охримович, був відомим громадським діячем, а мати, Ганна, походила з роду українських культурних діячів. Вплив родини визначив життєвий шлях Степана, спрямований на боротьбу за національне відродження України.

У 1903 році Степан закінчив гімназію у Львові, після чого вступив до Львівського університету на філософський факультет. Там він проявив свої лідерські здібності, беручи активну участь у студентських національно-визвольних організаціях, зокрема, в «Академічній громаді» та «Українській студентській спілці». Його переконання в необхідності української національної ідентичності, освіти та незалежності знайшли відображення в численних статтях і виступах.

Після закінчення університету у 1908 році Охримович став учителем у Львові, а згодом перейшов до Тернополя. Як педагог, він став одним з ініціаторів створення українських шкіл, боровся за збереження української мови у навчальному процесі та організовував вчительські курси для підвищення кваліфікації педагогів. Окрім того, активно співпрацював з “Просвітою” та іншими культурно-просвітницькими товариствами, популяризуючи ідеї національного відродження серед молоді.

У 1914 році, на початку Першої світової війни, Степан Охримович вступив до лав Українських Січових Стрільців, де був одним із ідеологів українського національно-визвольного руху. Він займався організацією культурно-просвітницької роботи серед стрільців, проводив лекції, читання, а також писав патріотичні тексти. Завдяки його діяльності, під час війни українське суспільство змогло зберегти свою ідентичність та культурні надбання.

Після поранення в бою Степан повернувся до цивільного життя, однак здоров’я погіршилось. Незважаючи на це, він продовжував свою діяльність, організовуючи українське культурне життя у Відні, де перебував на лікуванні. Тут він продовжував писати статті на актуальні теми, викладаючи свої ідеї щодо майбутнього незалежної України.

5 вересня 1917 року Степан Охримович помер у Відні від ускладнень після операції. Його смерть стала великим ударом для української спільноти, адже він залишив по собі вагомий інтелектуальний спадок та незламну віру в майбутнє українського народу.